У сучасній медицині існує близько десяти офіційних ліцензованих методів кодування від алкоголізму. Кожен з них має свої особливості.

Більшість видів кодування відносяться до хімічних методик. Вони полягають у введенні в організм людини речовин, що викликають нестандартну реакцію на вживання алкоголю. Серед таких страшних реакцій — задуха, почервоніння тіла, сильна слабкість, судоми, втрата свідомості. Суть кодування базується на інстинкті самозбереження. Після введення препарату пацієнтові в присутності лікаря дають спробувати випити спиртне і подивитися на результат. Найчастіше, за весь період кодування у залежної людини не виникає більше бажання повторити спробу вжити алкоголь. Серед препаратів, що застосовуються при хімічному кодуванні, використовується дисульфірам («Торпедо») і його похідні, MST, SIT, NIT. Препарати вводяться внутрішньовенно, внутрішньом’язово, підшкірно або в капсулі («Еспераль») методом її вшивання в м’яз.

Серед інших ефективних методик можна назвати гемокодування, при якому кров пацієнта змішується з ліками і вводиться в область виходу корінців хребетних нервів. Ефективність препарату грунтується також на страху можливої ​​смерті, що утримує людину від спиртного.

Кардинально відрізняється від хімічного кодування за методом Довженка. Його суть полягає в тому, що на рівні підсвідомості у людини формується стійка неприязнь до алкоголю. Не хімічний препарат, а мозок людини виконує блокування на вживання спиртного.

Подібна психологічна методика — нейрокодування, при якій у людини блокується центр отримання задоволення від алкоголю. Робота системи заснована на тому, що у алкоголіка пропаде потреба у випивці, яка вже не приносить колишнього задоволення.

Всі описані методики ефективні при умові, що людина, що страждає від залежності, повинна сама захотіти позбутися від своєї хвороби. Тільки в цьому випадку рекомендовано проводити кодування.